Любомир Дереш у Чернівцях
6 травня до Чернівців завітав львівський письменник Любомир Мирославович Дереш, якого запросила Катерина Барило. Перед творчою зустріччю з чернівчанами у кав'ярні «Меделін» автор відвідав Свято-Вознесенський монастир у Банченах. Наступного дня завітав в ЧНУ ім. Ю. Федьковича. На зустріч прийшло чимало молоді.
Дереш за останніх 5 років отримав другу освіту, пов`язану із психологією, він навчався в Київському приватному університеті. Автор зізнався, що до 25 років здавалося, що життя — це сон:
— З якогось моменту приходило питання, я почав їх роз'яснювати. Власне, після завершення роману «Трохи пітьми» взяв паузу. Зі своїм товаришем на прізвисько Вемежатко Бо поїхали в Тундру, мав нагоду побувати в Індїї. Та найбільше часу (понад рік) перебував у Єгипті.
Автор каже:
— Я не знаю рідної землі. Коли я приїжджаю до батьків, сумку не розпаковую до кінця, бо через декілька днів знову кудись від'їжджаю.
В лютому 2012 року вийшов останній роман «Голова Якова», над яким автор працював 5 років. Пишучи роман, Любко Дереш в деякий момент відклав його на довгий час. Щойно з`явилася дружина, вона надихнула і він закінчив його.
«Голова Якова» — це історія про композитора, який змушений робити те, чого він не хоче. Роман про продажність душі і про те, як з цього вийти, про виживання, сексуальність.
— Чому Ви обрали психологію, як другу освіту?
— Я з дитинства мріяв бути психіатром. Але так сталося, що поступив спочатку на економічний. Мені було цікаво, що таке людина? Хто така людина? Що таке Я? Які мої можливості? Що про себе я ще не знаю?
— Хто є першими рецензентами Ваших романів?
— Моя дружина, товариш на прізвисько Ведмежатко Бо, друг, який вважає себе Богом, дає розгромні відгуки.
— Чи пишете ви поезії?
— Так, в мене є кілька запасів. Але вони російською мовою.
— Улюблені фільми?
— Артхаус, комерційні кіно, Доктор Хаус, російський серіал «Школа”, Дом 2.
— Часто в творах описуєте емоції жінок, кохання між жінками, чому так?
— Це почалося ще з 16 років. В мені присутньо багато жіночого, паралельно із чоловічою складовою є трохи і жіночого. Є певна жіночність із середини.
Стоян Альона
Студентка 1курсу
спеціальності „Журналістика“
Дереш за останніх 5 років отримав другу освіту, пов`язану із психологією, він навчався в Київському приватному університеті. Автор зізнався, що до 25 років здавалося, що життя — це сон:
— З якогось моменту приходило питання, я почав їх роз'яснювати. Власне, після завершення роману «Трохи пітьми» взяв паузу. Зі своїм товаришем на прізвисько Вемежатко Бо поїхали в Тундру, мав нагоду побувати в Індїї. Та найбільше часу (понад рік) перебував у Єгипті.
Автор каже:
— Я не знаю рідної землі. Коли я приїжджаю до батьків, сумку не розпаковую до кінця, бо через декілька днів знову кудись від'їжджаю.
В лютому 2012 року вийшов останній роман «Голова Якова», над яким автор працював 5 років. Пишучи роман, Любко Дереш в деякий момент відклав його на довгий час. Щойно з`явилася дружина, вона надихнула і він закінчив його.
«Голова Якова» — це історія про композитора, який змушений робити те, чого він не хоче. Роман про продажність душі і про те, як з цього вийти, про виживання, сексуальність.
— Чому Ви обрали психологію, як другу освіту?
— Я з дитинства мріяв бути психіатром. Але так сталося, що поступив спочатку на економічний. Мені було цікаво, що таке людина? Хто така людина? Що таке Я? Які мої можливості? Що про себе я ще не знаю?
— Хто є першими рецензентами Ваших романів?
— Моя дружина, товариш на прізвисько Ведмежатко Бо, друг, який вважає себе Богом, дає розгромні відгуки.
— Чи пишете ви поезії?
— Так, в мене є кілька запасів. Але вони російською мовою.
— Улюблені фільми?
— Артхаус, комерційні кіно, Доктор Хаус, російський серіал «Школа”, Дом 2.
— Часто в творах описуєте емоції жінок, кохання між жінками, чому так?
— Це почалося ще з 16 років. В мені присутньо багато жіночого, паралельно із чоловічою складовою є трохи і жіночого. Є певна жіночність із середини.
Стоян Альона
Студентка 1курсу
спеціальності „Журналістика“
1 коментар